Ми йшли в саду
І вишні відцвітали...
І опадали білі пелюстки...
Вони злітали, падали, кружляли...
Неначе сніг минулої зими.
І крок за кроком відчуття спокою...
Загородило душу, як вуаль...
Ми йшли в саду.
Весняною порою...
Був спокій, ніжність...і була печаль.
Було життя, була надія, віра...
Була любов і дружба на життя.
А ми боялись, що весна пролине.
І, наче сон, розтане почуття...
Ми йшли в саду
І вишні відцвітали...
І опадали білі пелюстки...
Так, ми любили...
Люблячи, боялись...
І, боячись, любов не вберегли.