Для чого квітка розквіта?!
Краса її вже отцвіта!
І не зірве ніхто у світі,
Життя троянди лиш до миті,
Коли зірвавши ставлять в щось.
Красою прикрашатиме когось
Аж ось, за кілька днів затьмариться,
Пов.яне ,і на підлогу вдариця.
Лиш тільки віра у любов не згине,
Бо пам.ять цвіта, в серце лине
І закарбовано напише,напис у душі
„Ми більш з тобою не чужі,
Коли не вистачить кохання,нам на двох
Я привиду когось іще,ми будемо у трьох
Нехай поділиться своїми почуттями.
Ми відокремились з тобою небутями ,
Але, не поспішай ,не треба
Невже немає в нашім світі неба?
Яке ми створювали разом із коханням
І зверниться єство моє благанням:
-До мене ластівко моя ти повернись,
-До слів моїх обличчям обернись
І квітка наша знову розцвіте,
Волосся пахощами заплите
І ми з тобою в небо підіймемось,
На землю більш не повернемось.
Тоді,нехай веселка барвами говоре
Також промовить темно-сине море
Двом люблячим серцям про нас
Які цей шлях повторять і не раз,
Нехай легенда наша не вмера
До кожного у серце порина”
