Дивна рівновага стоїть...Справа в погоді.
Поки місяць жовтень, ще не золота осінь.
...Трави - зелені, хоч вже і птахи голосять.
Сипе тепло, йдуть дощі і, мабуть, без згоди.
Знаємо ми, хто тут сильно чекає миті...
Прийде час і візьме своє сильніша пора.
Ворухнеться у сонних речах небо щораз.
Догоряє сонце, в глода горять намиста.
Поетичний спокій почався в хмарні днини.
Вечорова година, наче стала смутна...
Дивна картина - ця рідна моя сторона.
Дні стоять туманні, в самотність проникнули.