Зоопарк
У зоопарку час настав годівлі,
Перед екранами розсілась звірина,
І потекла на них, потужно, наче злива,
Солодкої брехні кудрява локшина.
Що все чудова, все іде за планом,
Ми сильні, як ніколи не були,
А от в сусіднім зоопарку все погано,
Там мешканців до злиднів довели.
Там голод, там панує безнадійність,
Нема там сенсу жодного в житті…
Зате у нас кругом суцільна гідність,
І впевненість у світлім майбутті…
Калейдоскопом тіней на обличчях,
Танцюють відблиски уявних перемог,
Немає сил шукати протиріччя,
Нема бажання думати за двох,
Лише в очах засмучених повстало,
Німе питання – як відбулось так?
Ми ж все життя свободу здобували,
А збудували, власне, зоопарк!
Сталеві грати і тісні вольєри,
Прикуті долі спільним ланцюгом,
Наглядачі, у пошуках кар’єри,
З тих, хто сиділи поруч, за столом.
За слово правди – нагаї пекучі,
За власну думку – карцер льодяний,
Замість лози п’янкої волі – дріт колючий,
Що заснував потроху простір твій.
Крізь нього голос мурмотить байдуже:
- Не вір нікому і поглянь навкруг,
Ти вільний, йди куди захочеш, друже,
(Але, не далі, ніж пускатиме ланцюг!)
А кажуть, там.., далеко.., за рікою..,
За тою, що холодна і стрімка,
Там є країни волі і покою,
Але туди дорога не легка!
Комусь вдається течію здолати,
А хтось давно покоється на дні,
Всім іншим залишається чекати,
У зоопарку втрачених надій.
ID:
1024482
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Філософський
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 17.10.2024 18:37:47
© дата внесення змiн: 17.10.2024 18:37:47
автор: Костянтин Вишневський
Вкажіть причину вашої скарги
|
