І ти не мій - сказали зорі,
А я ще трішечки твоя,
Уламок дня, окраєць ночі
В безодні нашого життя.
Дивлюсь в твої блакитні очі -
Колись вогонь, тепер туман,
І нас чекає неминуче
Букет з відкритих рваних ран.
Любов, мов дим, вплелась ядуче,
І кіптява від почуттів
Колись зітре чи нагадає,
Про відголоски спраглих днів.
Минає все, і біль минає,
І розібʼє кайдани час,
Уламок дня, окраєць ночі -
Усе, що залишилось в нас.
