Моя любов стоїть в центрі столиці,
може когось чекає, може й ні.
Для мене це немає більш різниці,
моя душа тепер на чужині.
Моя любов десь дихає далеко,
сміється, плаче, і живе без мене.
А я сиджу, і думаю, лелеко,
чому життя в пітьмі таке шалене?
Моя любов шукає сенс життя,
а може й ні, цього уже не знаю.
Я споглядаю внутрішнє гниття,
свій сенс життя, тепер в руці тримаю.
Моя любов не має запчастин,
її душа, як і моя не повна.
Ото все думаю, яким буде розтин,
коли нестача в тілі буде й кровна.
