Акації грона. Так буклі перуки
Спадали на плечі манірно фальшиво
Красуні графині, затягнутій туго
В корсет найстрогіший. А від поцілунків
Пашіла у буклях захована шия.
Пахтіла алея, хиталися грона,
Зоря кумачева торкалась акацій,
Під гомін казкового баритону
В шовкових тасемках так звично проворно
Шукали й знаходили доторки пальці.
Медового цвіту висіло на гіллі!
Гарячі уста і солодкі бажання
На плечі лягали між кетяхи білі,
Де краплі нектарні росою осіли
В червоній зорі, що картала безжально.
Нарешті погасла. Стемнішало небо,
І хвиль білопінних розмірені рухи
Гойдали суцвіття. По шОвковім крепі
Текло карамельно-фальшиве " не треба".
І в ніч запліталися буклі перуки.
Цікава словесна замальовка. 
