Торкнулись пальці монітора,
Завмер в повітрі поцілунок.
Знов руки й губи з серцем спорять:
– Життя твоє ж не подарунок!
Не переводь безсонні ночі
На віртуальні діалоги.
Слова у істини пророчі –
Любов на відстані убога.
Вже відійшло кокетство в Лету,
А ти біснуєшся, хоробра.
Включила в графік згубний метод
Вночі обожнювати образ.
Його частуєш словесами,
Котрі хвилюють кров у венах.
Вражаєш мозок чудесами,
Фальшуєш любощі шалено.
Коли світанок пристрасть вбавить
На тлі дрібного метушіння,
Твій розум докором буравить
І охолоджує сумління…
А тільки час до ночі ближче,
Тверезий розум йде на спокій,
Рядки лягають, пристрасть кличе.
І де розсудлива, і доки?!
Летить зі швидкістю комети
Веселих нот палке завзяття.
Десь в іншій точці на планеті
Горить для тебе фальш-багаття.
Чудовий гумор! 
