Русалка в озері купалась,
луска блищала золота.
І перед лісом роздягалась
від зачіски і до хвоста...
Петро Антоненко
Зітхала спантеличена русалка,
Шарілася до кінчиків луски.
Звідкіль узявся тут чудний рибалка?
Тривожить тиш, роз'ятрює піски.
Ну, хай би вже, як інші вудкорукі,
Ловив дурних лискучих карасів.
Так ні, довів сердечну до розпуки —
Ув очеретах в засідку засів.
Хильне, бува, півкварти бурячанки —
Й відразу смикне посивілий біс
Співати гучно жабам колисанки,
Чекати вперто на нічний стриптиз.
Вже й водяник йому роз'юшив пику,
І потерча лякало під мостом.
Але ж запраглось знати чоловіку,
Що там в русалки під пругким хвостом.
І лоскіт тут безсилий, і погрози.
Укляк, мов пень, і зрушити дарма.
Одна надія: як дихнуть морози,
Запал похмільний вистудить зима.
Позитивний віршик
