В ставу одному, так вже повелося.
Відкрию невеликий вам секрет:
Переконати Щуці риб вдалося,
Що в них Карась неперевершений поет.
Сюди-туди своїм хвостом вертіла…
Хоч в Карася таланту бо катма.
Під компліменти взявся він до діла.
Відверта самокритика – німа.
Кудись поділася зрадлива рима.
Перенапруга плутала слова.
Та в світ летіли опуси незримо.
Не кожна це сприймає голова.
Хоч не одну згвалтовано сторінку,
Втішався "новоспечений" піїт.
А Щуці, при нагоді, за підтримку
Пообіцяв подарувать весь світ.
Не довго хитра Щука тим раділа
І… Карася взяла собі та й з'Їла.
Отож пізнає хай герой науки -
Не довіряти дифірамбам щуки.
Пречудова гумореска! 
