До храму Божого у святу Неділю,
Причвалав на ранню літургію,
Зі шпиталю воїн притьма хирий.
Гирявенький був, виголений чисто, стан похилий.
Воляв Дарів Чесних достойно причаститься,
Тому по правилам робив усе, як годиться.
На сповідь в довгу чергу встав,
Тричі набожно перехрестився,
Святі Євангеліє та Хрест поцілував.
Як-тільки під єпитрахилью опинився,
Ім`я хрещене зразу ж він своє назвав.
-Натщесерце ти прийшов? Давно сповідався?
Все всім прощаєш? До Причастя готувався?
Які ж прогрішення у тебе друже?-
Піп тихесенько все це питав.
-Авжеж… Перед війною… Так… Аякже..
Людей вбивав. Здобіль дуже.-
Пошепки солдат відповідав.
-Присядь, сли тобі недуже.
Кого ж це ти життя, раб Божий, позбавляв?-
Здивовано йогомосць перепитав.
-Та орків кількасот поклав.
Враз вояк відповіщав.
- Бо кулеметник я. Ось де біда.
М`ясними штурмами, гий полова,
На нас в Бахмуті сунула орда.
-Хуг! Навіки Богу слава!-
Гейби ангелів хор в душі у нього заспіва,
Буцім пастирям у мент Христового Різдва,
Батюшка полегшено повітря видиха.
-Відай- парох дальш почав йому проповідати.-
Що напасникам в бою до содухи ребра м`яти,
Ніт у цьому жодного гріха,
Тим паче це і не нахаба,
Адже, Батьківщину мужньо захищати-
Спасенна згадана ця знадоба.
Про неї на каятті не личить і віщати,
Отже, це є гордість і хвальба-
Не душеспасительна й пихата для нас така мольба.
Тому, звитяжний наш герою,
Я запитаю паки і паки тільки:
-Які прогріхи ти маєш за собою?
Чи поганої бігма якої звички?
Як гарно змалювали! 
