Хіба ж на тебе можна надивитися?
Коли тону в очах, коли іду на дно…
Коли пізнав зорі шалені китиці,
Коли упала перша плитка доміно
Самотніх буднів і штурнула пафосно
Наступні плитки, аж забило дух!
Нівроку дія, ти всміхнулась радісно,
І дощ набридлий на душі ущух.
Мій світ велично сяє, скоро зміниться,
Блищить роса, неначе діамант.
На тлі долоні знову доля-мрійниця
Вкладає сенс, а я, мов хіромант,
Читаю код, це вже не нісенітниця!
Дивлюся в очі, ледь живий від чар.
Хіба ж на тебе можна надивитися?
Усе б віддав, щоб твій вдихати шарм.
20:41, 06.11.2017 рік.
Зображення: http://flywithmeproductions.com