Незасіяна нива любові -
На узбіччі ростуть будяки.
І колючкою в кожному слові
Пробивається присмак гіркий.
Самотужки вривається вітер,
Та клекоче в душі буревій.
Бо не можна неправдою жити
Й лицемір"я згортати в сувій.
Вже здається, що світ збожеволів.
Розливаються ріки біди
І бурлять на порогах недолі.
Не ранковий серпанок, а дим
Застеляє всі сни кольорові -
Пробудитись настала пора.
Бо згасає проміння любові
І все меншає в світі добра.
