Вони люблять смачно поїсти,
Дороге шардоне і бордо.
Потрапляти у вир розпусти,
Перетнувши моральний кордон.
Не страшний їм голодний Мамона,
Не чіпляє ніщо за живе.
Образ взявши собі Аполлона,
Кожен в річці з презирства пливе.
Одягнувши на шию розп’яття,
Проклинають за щирість весь світ...
Загасивши душевне багаття,
Виглядають крізь морок зеніт.
Полюбивши себе всеціло,
Зненавиділи подих тепла.
Не чекаючи доки стемніло
Спопеляють сумління дотла.
Браво, молодець! 
