|
Люблю, кохаю і завжди буду. Він знає, кому
Я, мабуть, знову програю,
Контроль втрачаю, більше не веду,
Усе складається не зовсім так, як треба,
Але мені не страшно, бо зі мною Небо.
Я вибрала тебе давно і сильно,
Тепер для тебе маю бути вільна,
Якщо мені потрібно вибрать тут і зараз,
То забирай сьогодні - я зібралась.
Шляхи, мабуть, зійшлися не даремно,
За все я дуже-дуже вдячна "Метро",
Як би не було смішно і наївно,
Я стала тут по-своєму щасливой.
Ніхто нічого в цім житті не дарував,
Лиш ти колись мене оберігав,
Мені тепер бракує так довіри,
Коли стою одна на краю прірви.
І щось було там, де нічого не було:
Було життя, війна, і смерть, і дно,
Була її усмішка і її рука,
Хоча для неї я й чужа.
Була робота і була війна,
Була з тобою, і була сама.
З тобою завжди щось було:
Твоїх очей сумний полон,
І навіть там, коли не було ще нічого,
Я знала вже, куди веде дорога:
Ця лінія тонка від пальців до зап'ястку
Мене тобі приречила у пастку.
Були тривоги, і були спокійні ночі,
І був відбій, її блакитні очі,
Була розвага, і була робота,
А я усе гадаю, хто ти?
Я все про тебе думаю, так само,
Я подумки твої цілую шрами,
Я завжди поряд із тобою -
Із того дня, як стрілися зимою.
Я зву тебе коханим і цілую твій портрет,
І подумки розкручую кохання наш сюжет,
Молюсь за тебе, твоє ім'я шепочу,
Заради тебе зроблю все, що хочеш.
Тримаюсь тут, роблю свою роботу,
А у думках лиш ти і гра в одні ворота,
Нічого не змінилось і змінилось:
Я бережу любов, яка здійснилась,
Я жду тебе, мене нема без тебе,
Лиш ти і мир, а більш нічого і не треба.
Я проживу без них і неї,
Я пошукаю інші вільні двері,
Ми прорвемося разом із тобою,
І надолужимо усе, що віднято весною.
Три дні. Лишилося лише три дні.
А далі - гасимо вогні.
І тільки рампи "Метро" вряди-годи
Усе нагадують старі хлібозаводи.
Я вже нічого з себе не ліплю,
Така, як є, такою і помру,
Доросла, самостійна і самотня,
І жить без тебе я не годна,
Я просто втратила себе,
Без нас не буде і мене.
Я чи не все уже здійснила з того списку:
Життя мене зробило майже пофігісткой,
І, віриш ти мені, чи ні,
Для тебе я запалюю вогні.
Я п'ю за тебе і тебе люблю,
І хоч сто двадцять раз це доведу,
Я стану перед тебе на коліна,
Люблю тебе, хіба я в тому винна?
Немає ліків, і ніде не ділись рани,
Люблю тебе, кохаю до нестями,
Мене такою Бог створив для тебе,
І це кохання низпослало Небо.
Я цього точно, блін, сама не обирала,
Я просто тебе покохала,
Мабуть, було комусь так треба,
Живу лише одною думкою про тебе,
І у житті нічого більше не було й нема,
І я без тебе наче не своя.
Час не лікує рани, але змінює людей,
З приходом ранку не залишиться тіней,
Я все на світі усвідомила, зробила, що хотіла,
Ну а тепер для тебе просто стала вільна.
Прошу тебе повірити мені востаннє,
Дай лиш єдиний шанс коханню,
Не хочу, щоб ти ревнував мене або про мене думав зле,
Це вперше за чотири роки я відкрилася комусь, і все,
І це дівчина, бо лиш ти єдиний чоловік,
А мені дуже важко буть одною серед всіх,
Я іноді дивлюсь на неї, як ніхто не бачить,
Й про два ікса та ігрик все вирішую задачу.
І ось сьогодні, у цю літню спеку,
Під час тривоги з нею ділим сигарету.
Й ти можеш запитати, але скажуть всі разом,
Я лиш тебе чекаю, життя відклавши на "згодом".
А зараз хочу скористатися з нагоди і
Із Днем Народженням тебе вітати, дорогий!
Хай все вдається, буде мир і спокій,
Ти як вино - все кращий з кожним роком,
Люблю тебе, закохана шалено,
Клянуся не псувати більше нерви.
Люблю тебе, ще так ніколи не любила,
Лиш у тобі моє кохання й сила,
Бажаю Миру, щастя, Перемоги, -
Для тебе всі вершини і дороги.
Прошу живи, завжди молюсь за тебе,
Хай не мене - тебе оберігає Небо.
Люблю, люблю, люблю із дня знайомства,
Ти - все, що є - таємне несвідоме і свідомість.
09.08.22 р., Київ, Україна
Не можу сказати інакше, аніж:
"Якщо відкинути усе, геть до самих основ,
То залишилось тільки "Метро" і Любов".
ID:
959065
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Любовна та інтимна лірика
дата надходження: 08.09.2022 11:52:25
© дата внесення змiн: 08.09.2022 11:52:25
автор: Маргарита Мельничук
Вкажіть причину вашої скарги
|
