Кроком тихим, повільним, непевним
Він приходить мені уві сні,
Розривається болем нестерпним,
Дотліваючи в тому вогні.
Знаю, кличе до себе, чекає,
Слізьми вмиваний, ледве живий,
Що сумую за ним теж він знає,
Мій герой, наш герой в цій війні.
Не було, що до нього хотіла
Ось так сильно, як хочу тепер.
Ніч - то сон, де до нього летіла,
Але ранок вертає мене.
Скільки спогадів, скільки усього…
Маріуполь - мій дім, мій причал,
Я від світу тікала до нього,
Він мене пригортав, обіймав.
Стертий в попіл, розстріляний, битий,
Рідний воїн, відомий на світ,
Все здолає і знову розквітне
І побачать всі знов його цвіт.
