Молодичка гарна Люся
До психолога прийшла:
-Уже жити я боюся –
Щастя так і не знайшла.
Відвернулась доля круто,
Не клюють щось мужики:
Я - покинута й забута,
Мохом заросли стежки.
Тут психолог став казати:
-Тіло в вас, аж виграє,
Тож давайте розбирати:
Може, вади в ньому є?
Запишу я для порядку,
Що каліцтва в вас нема.
Чи нема хвороби в спадку?
-Не сліпа я, й не німа!
Одна вада є на тілі,
Може, це причини ті?
Дві бородавки ось сіли –
На соску і животі.
Облизавсь психолог чинно:
-Ви мені їх покажіть.
Може, в них уся причина?
Не дають нормально жить!
Зашарілась трохи Люся:
-Свою марку я держу,
Лікуватись не боюся
І вам дещо підкажу.
Не в бородавках тут справа,
В цьому сумнівів нема,
Краще покажу я місце,
Де покинута всіма!