За мотивами повісті М.М.Коцюбинського "Тіні забутих предків""Ой,кувала зозуленька Та й коло потічка
А хто ісклав співаночку? Йванкова Марічка"... В тім краю, де хвилі-гори голубіють в небі,
Ранок подихом прозорим огорта смереки,
Там, де в сонячнім промінні - зелені долини,
Живе чарівна Марічка - співуча дівчина
В тім краю, де є неде́ї і тоненькі пла́ї,
Де з галузок золочених сонце виглядає –
Цвіте терен .. Живе легінь - тонкий, як смеречка.
Має Йван густі куче́рі й молоде сердечко..
В за́плітках дівчина слі́чна дуже йому люба -
Чорноокая Марічка - серця його згуба
…Десь у висі тане місяць у гірських потічках...
Ой, любились,так любились Іванко й Марічка..
Заграв милій на флоярі - громом оксамитним
Обізвались в горах хмари, маки скрізь розквітли..
Гори дишуть синьовою у зелень царинок...
- Солодашко моя мила, я без тебе - згину..
- Я навічно тебе, Йване, милий, покохала..
Чом на серці журбу маєш? Що ся з тобов сталось?
- Мушу ввись іти - крайнебо - ген на полонини
- Ой, Іваночко, без тебе не зживу і днини..
- Милая моя Марічко, не тужи за мною,
Спи спокійно свої нічки - будемо з тобою !
- Маю йти - доки́ є сила - у далекі найми..
- Грай мені - твоя трембіта мене обіймає..
... Пішов Йван в зелену волю крізь бистрі потоки -
І понеслась їхня доля у вирій глибокий...
Ричать громом гірські ве́рхи, б'ють плови весняні..
- Ой, як моє серце терпне без тебе, Іване!
Чи набутись нам, Іванко, разом із тобою?
- Не плач, моя мила пташко, на все Божа воля…
Тужить сум Чугайстр у танці, Щезник - на флоярі
- Знає Бог, що ми коханці.. Та чи будем в парі?
Заридали десь трембіти... Плачуть в танці нявки..
Не успіли долюбити Марічка з Іванком...
.
Дуже вдячна Вам за Ваш приємний коментар! 
Дуже рада,що Вам сподобалась! 
