Розповідь про Південний Буг.
(У кожного своя річка)
Південний Буг, то річка України,
Яка тече по ній, з початку й до кінця .
Через горби, низини і долини,
І от про річку, буде розповідь оця.
Південний Буг, є невеличка річка,
За світовими масштаби - мілка...
Але для мене, повноводна то ріка…
Звичайно, це не Амозонка, не Іртиш не Лена,
Навіть не Волга, що тече десь “довго”, і на жаль, не Сена...
Буг витікає біля Збруча і Случі.
З Подільської височини, десь біля кручі.
Село там Холодцем, то так цікаво зветься,
Й від цього місця початок річечки береться.
Раніше, в давнину Буг звали Гіпаніс,
От назва? Хто таку до нас приніс?.
Синів Буг має: Бужок, Вовк, Рів, Соб, Мертвовод, Інгул.
І дочок: Снивода, Савранка, Кодима, Чиклія та Синюха,
Чи всіх назва? Нікого не забув?
Тож після витоку, між берегів високих в'ється,
Собі дорогу проклада, з щитом гранітним б'ється.
Тече Буг через Вінницю й Тульчин,
В Саврані крутить водяний він млин.
І потім знов спокійно не спішить,
Тихенькою водичкою він мчить.
Вітер ледь дише, повітря колише, сонце пекучо тремтить,
По рівній долині, між берегами, річенька тихо біжить.
Села проселки, лісочки і балки, тягнуться всі до водиці,
Верби схились, чи то поклонились біля сільської криниці.
І далі між степами довго в'ється,
Аж поки до Синюнихи добереться.
А в Первомайську робить невеликий круг,
Щоб водами умити все навкруг.
В Мигії знов порогами гремить,
І мов Славутич, грізно так гудить.
Потішивши всіх рафтингом охочих,
Та знов тече повільно й тішить очі.
Ще люди землі з Буга поливають,
Жнуть очерет та й рибу з річки мають.
Добігши в Миколаєв, Буг в лиман впадає,
Де Чорне море його радо зустрічає.
В. Небайдужий.
© В. Небайдужий 2021.
М. Київ.
ID:
921073
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Оповідний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Пейзажна лірика й вірші про природу
дата надходження: 01.08.2021 08:02:19
© дата внесення змiн: 01.08.2021 08:02:19
автор: Небайдужий
Вкажіть причину вашої скарги
|
