Одного разу ми зустрічалися з друзями на Дніпрі. Лежимо на теплому пісочку навколо скатертини, на якій щойно побував ріг достатку. Пивце холодненьке попиваємо і ще дещо до пивця, щоб гроші на вітер не викидати... Все, як годиться. Біля нас песик руденький, симпатичний такий, хвостиком крутить і всім виглядом натякає на те, що ми падлюки кінчені. Я й не втерпів, дістав шматочок ковбаси вареної і розщедрився... А господар рудого песика і каже:
- Та не буде вона (а це була таки сука) їсти вареної ковбаси! Вона їсть лише копчену і то не будь-яку!
- Шо-о-?!" - перепитує мій товариш і кум господаря собачки.
- Шо чув! - відказує кум кумові і наливає собі пива. - Нюська в нас така – шо попало їсти не буде!
І справді: "мадам" поважно підходить до ковбаски, нюхає і відвертає писок, мовляв, що це ви таке мені подали?!. Мій товариш підморгує:
- Михайле! Віддай мені Нюську на тиждень! І вона не те, шо ковбасу варену - шкірки з огірків їстиме ще й танцюватиме навколо тебе!" Сказав – і ми про Нюську забули. Самі розумієте: пиво з товстолобами та раками надихали на високі матерії… Та й поговорити було про що: саме стартувала горбачовська перебудова…
Десь через рік ми зустрілися. Запитую: "Як там Нюська?" Товариш посміхнувся:
- Їсть, що дають ще й пританцьовує! Як перевиховав? Та все просто! На тиждень завіз на свій острівець на Дніпрі і там залишив... Приїхав з огірком - мало без руки не залишився!
- А мого кота зможеш перевиховати? Їсть лише м’ясо… А мишей, хоч сам лови! Розумієш, так нахаба розтовстів, що
вже й на стіл залізти не може!
- Ноу проблемз! Привозь ледащо! Буде, як шовковий!
І місяця не пройшло, а кіт як на світ народився. І біля ніг треться, і мурчить, і мишам спуску не дає, і столів, звісно, не оминає…
Пройшло ще трохи часу, і ми налагодили відповідний бізнес , так би мовити, собачо-котячий. Котиків, собачат перевиховуємо. І людям корисно , і нам приємно…
Так що на долю скаржитися не потрібно! Привозьте, друзі, своїх собачок, котиків - перевиховаємо! Гарантуємо стовідсотковий результат! До нас цих вередунів з усієї України звозять - всім раду даємо. Острівців на Дніпрі вистачає… Та й правимо ми недорого – якихось 50 баків. А майстрам пера, взагалі, задарма - за одну баєчку прислужимося!
22.02.2021
А що порадите, коли собака на вулиці їсть торішні , чимочені під снігами кістки, с вдома моїй Дусильді тільки курочку і щоб подрібнена була на маленькі шматочки?
Знущається з мене, як хоче
Взагалі, все залежить від породи вихованця і характеру господаря. Насправді природа собачок така, що вони їдять харчі будь-якої свіжості і їм це не шкодить. Одного разу моя донька підкинула нам кицю і ... пару пачок харчу. Пані Лінда, так звали тайську красуню, окрім віскасів, нічого в своєму котячому житті не їла і з мишенятами гралася в жмурка... Але ж усе колись кінчається. І котячу харчу закінчилися. Врешті наша Лінда стала порядною сільською Кицькою. А коли у неї народилися кошенята - у мишей та щурів свята скінчилися. Це в нашої пані гени мисливця прокинулися... І дітки її були працьовиті. Успіхів Вам і ткрпіння. Але найгірше те, що твартнок викидають на вулицю.
А що порадите, коли собака на вулиці їсть торішні , чимочені під снігами кістки, с вдома моїй Дусильді тільки курочку і щоб подрібнена була на маленькі шматочки?
Знущається з мене, як хоче
