Всміхається сонце грайливо вгорі...
Небо купається в ватяних хмарах...
Там, в мріях-думках, від зорі до зорі
Невтомно блукають закохані пари…
Одні, в них шукають в минуле сліди,
Де вибір чекав їх на роздоріжжі…
Шкодують про те, що «вело не туди...»,
І дряпають душу їм спомини хижі.
А інші, вхопивши проміння ясне,
Ниткою шовку обплутують мрію…
І в щасті коханим тим, небо тісне,
То їхня любов на світанку зоріє…
І десь попід вечір, в небесній красі,
Заграва оспівує пізнє кохання…
Рум'янець їх долі в ранковій росі
Сапфірові хвилі гойдають востаннє...
Цвітуть у бездонних очах небеса,
Барвами грає душа від любові...
Їх слід від життя, і від щастя сльоза,
У неба палітрі живуть кольоровій.
Мани́ть в Божих нивах зага́дки краса...
Сонце медове соло́дить цілунки…
Серцем сплелася в блакиті коса
В мереживі мрій виграють візерунки...
29.05.2020
Л.Таборовець