Загадкова краса

Всміхається  сонце  грайливо  вгорі...
Небо  купається  в  ватяних  хмарах...
Там,  в  мріях-думках,  від  зорі  до  зорі
Невтомно  блукають  закохані  пари…

Одні,  в  них  шукають  в  минуле  сліди,
Де  вибір    чекав  їх  на  роздоріжжі…
Шкодують  про  те,  що  «вело  не  туди...»,
І  дряпають  душу  їм  спомини  хижі.

А  інші,  вхопивши  проміння  ясне,
Ниткою  шовку  обплутують  мрію…
І  в  щасті  коханим  тим,  небо  тісне,
То  їхня  любов  на  світанку  зоріє…

І  десь  попід  вечір,  в  небесній  красі,
Заграва  оспівує  пізнє  кохання…
Рум'янець  їх  долі  в  ранковій  росі
Сапфірові  хвилі  гойдають  востаннє...

Цвітуть  у  бездонних  очах  небеса,
Барвами  грає  душа  від  любові...
Їх  слід  від  життя,  і  від  щастя  сльоза,
У  неба  палітрі  живуть  кольоровій.

Мани́ть  в  Божих  нивах  зага́дки  краса...
Сонце  медове  соло́дить  цілунки…
Серцем  сплелася  в  блакиті  коса
В  мереживі  мрій  виграють  візерунки...

29.05.2020
Л.Таборовець

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877764
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.05.2020
автор: Любов Таборовець