4 свічки у вікні інету…
І душу біль розкраяв на шматки…
Війна спалила крила тим для злету,
Хто встав за нас – жінки, чоловіки…
У них серця наповнені любов’ю,
Адже для України – не чужі,
Вручили свої долі вони Богу:
Жінки, дівчата, юнаки, мужі.
4 свічки плачуть за синами,
Обпік вогонь їх душі матерям,
Адже війна на сході гірш цунамі,
Де проти нас – москаль, чечен, бурят.
Війна гарцює на Донецькім полі,
Під копитом – жива гаряча кров,
Котра рятує Україні волю,
Її святу, ніхто ще не зборов.
4 свічки небу сповіщають
Про душі тих, кого стрічати слід,
Їх воями за волю величають,
Їх подвигом захоплюється світ!
І позивний їх – «Слава Україні!»,
«Героям слава!» – відповідь луна,
Для них замовкла пісня солов’їна,
Згубились долі в згірклих полинах.
4 свічки – привидом за мною,
Бо ж кожна з них – утрачене життя,
Повінчане із долею земною.
Москва украла їхнє майбуття.
Тікає сон і ніч із ним тікає,
А біль народжує до Господа слова:
«Допоки буде жити в світі Каїн?
Невже збідніло небо так зірками,
Щоби зорею воїн наш ставав?!»
20.03.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
