Про когось часто у житті я забувала,
Комусь близькому не додала теплих слів,
Когось на відстані руки завжди тримала,
Когось насильно витягала з власних снів.
Когось сама впустила в душу без вагання,
А потім болем заплатила за цей жест,
Та це було, на щастя, вперше і востаннє,
Немов черговий прохідний життєвий тест.
Із кимось гордою, жорстокою бувала,
А перед кимось я схилялась, мов верба,
Когось ніколи не просила, не благала,
А перед кимось з вуст зривалася мольба.
Комусь любові через когось не додала,
Комусь я так і не сказала, що люблю,
Бувало, з кимось я про себе забувала,
А з кимось просто розтавалась без жалю.
Не ідеальна я, та може і не треба,
Не ідеальний цілий світ, життя і час...
Та саме в них, в неідеальних є потреба,
Мабуть, так само, як і в них потреба в нас.
***
А вірш- ідеальний, в якому бачимо Ваші щирі, душевні почуття! 
