Котився день до вечора,
А літечко – до осені
З клинами із лелечими,
І зі сльозами-росами.
Приспів. А день хай не кінчається,
Вже осінь починається,
Лелеченьки під весноньку
Додому хай вертаються.
Повітря, мов настояне,
То осінь над просторами,
В калиновім намистечку,
Торгує жовтим листячком.
Приспів. (Той же)
А небо, шите зорями,
Чумацьким шляхом зоране
Ще й місяцем підковане,
Мов чари там заховані.
Приспів. (Той же)
Гордився ранок свіжістю,
Кохання справжнє – ніжністю,
А молодість – бадьорістю,
Життя – любов’ю й совістю.
Приспів. (Той же )
Ганна Верес (Демиденко).
Чудові слова! 
