До опівночі час…
Прогорни цю засніжену смугу.
В колонтитулах снів проросте лобода й молочай.
… лиш мені не криши учорашню засмічену тугу,
мов сліпу заметіль,
в ароматний анісовий чай.
Не лишайся отут…
Відійди. Утечи світ за очі,
доки сині вогні мерехтять на вертепних свічах.
Що лишається нам? Метушня полохливої ночі.
… і прозорість весла
… і до повного місяця час
Із яких берегів,
із якого невдалого сорту
у солодкий сироп потрапляє терпка алича?
Ту, що шириться серцем й пульсує у стінках аорти,
………………не розхитуй печаль
Хіба що розумом нам обійняти смуток терпкої аличі... життям призначеної задля чогось у цей до опівночі час...
О, як же ти вмієш, Наталі, вибудовувати сюжети своїх віршів!!!
сподобалось. гарна настроєва лірика. цікаві образи і думки. щасти! 
