Душа – повний глечик весняних дощів,
Моє тіло для тебе – тільки молоко і кров,
Хіба це не любов – вірш, що нарешті прийшов,
Щось, що ти не шукав, але раптом знайшов.
Все, що я знаю про твоє тіло – стрічкою шов:
Досі чути, як марширують сотні солдат.
Удар серця, схожий на підземний поштовх,
І розлами, що видніються у твоїх очах:
У зіницях – постріли, гамір і смерть,
Що вороже плескала тебе по плечу,
Хочеш плач – я побуду поруч і помовчу,
Я так само бачу, як світ іде шкереберть.
Що боровся, допоки ставало сил,
Що життя твоє зсередини вищерблене вщерть.
Твоя жертва, яку ти поклав на вівтар добра,
Ти побачиш, нарешті, куди вона привела,
Ти дізнаєшся те, що Авель дізнався про Каїна.
Ти так довго вертався до себе, додому,
Я так довго до тебе йшла, нерозкаяна.
Хіба це не любов – дивна таїна,
Відчуття світлого і щемливого приречення,
Ці слова,
Написані втомленими Божими руками
На моєму глечику.
ID:
867249
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 08.03.2020 00:31:20
© дата внесення змiн: 08.03.2020 00:31:20
автор: Sandra CurlyWurly
Вкажіть причину вашої скарги
|
