Так добре любити людину
За те, що вона просто є,
Цю душу із квітів жасмину,
Це світло, що з серденька б'є.
Любити далеко від тіла,
Любити крізь сотні доріг,
Любити таємно, несміло,
Крізь холод, крізь вітер і сніг.
Так добре любити цю душу
Й знімати від щастя зірки,
Долати моря, гори, сушу,
Крізь весни, століття, роки.
Так добре так просто любити,
Молитись за когось вночі,
Комусь своє серце відкрити,
В долоні поклавши ключі.
Так добре в думках обіймати
Так щиро, так тепло, без слів,
І ниточки з кимось сплітати,
Так просто, без всяких вузлів.
Любити цю душу з жасмину,
Це світло, що з серденька б'є,
Так добре любити людину
За те, що вона просто є...
***