|
Значить так, хлопці, як би там не було,
але завтра прийде Різдво,
завтра впаде сніг
один на всіх,
один за всіх.
Значить так, хлопці, завтра молимося за своїх
і до опівночі обдзвонюємо святих... –
Так переплутував замерзлі слова
апостол на блок посту з позивним «Хома».
Малий каже: Та яке ще Різдво?!
Нехай у наших мам там рождається Бог
із світлості, сили і перемог.
Нехай їм світить зоря і пахне хлібом,
житнім розламаним, ніби тілом,
нашим тілом цілим.
Нехай на них падає з неба сніг,
бо землі теж треба неба і синів.
Лагідних для них лісів, степів і полів.
Ти кажеш, завтра прийде Різдво?
Ну, і як мені Богу молитись знов?
Що мені розказувати йому щоночі,
що треба цілитись чітко в очі?
(Ні, я інколи цілюсь в серце або в плече).
Розказувати, як він прийде,
що вчора застрелив двох…
Знову двох!
Людей двох!
а ти про Різдво…
Коли я йому розповім про це,
раптом, він прийде ще
із своєю Торою і Кобзарем,
буде просити почитати.
І як мені після цього стріляти?
Мене і так завжди нудить, мені постійно пече.
Мам, як тепер мені, мам, ще і ще?!
І коли прийшло завтра, ми відкидали сніг,
капелани, як ті волхви, щось робили, щоб ми не падали з ніг,
волонтери, як ті пастухи, сунулись із тяжких доріг,
до мене підійшов командир, сказав, що для мене є вісті,
сказав, що мені тепер не буде чути їх сердець,
не буде видно їх очей: мене переводять в танкісти.
Тоді я зрозумів, що й до мене прийшло Різдво.
© Ірина Мостепан (Мельник)
ID:
859117
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 24.12.2019 23:10:20
© дата внесення змiн: 28.09.2021 22:32:18
автор: Ірина Мостепан (Мельник)
Вкажіть причину вашої скарги
|
