не те що б не говорив до тебе
я мовчав тільки
дощі приходили ранком під твої
березові двері
і наспівували мелодії осінніх мотивів
а виходячи босою на
голі подвір’я й двори
вони шукали у твоїх кишенях сонце й
насіння пшениці та срібних трав
вони прослизали у найпотаємніші закутки
твого тіла
а потім тихо перешіптувались як там
в тобі
солодко чи порожньо
я ж то знаю що
солодко
і
порожньо
не те що б не бачив тебе
я очі закривав
іноді знаєш це справді грає велику роль
вчасно припинити бачити
твій організм вмикає надчуттєві центри
і намагається торкатися чогось зовсім
невидимого
щось типу
легкості
особливо коли ти знаєш
що вона знаходиться
у язиці а точніше на його
кінчику
адже саме ним ти
виграєш на її верхній та нижній
плавно переходячи на шкірні покриви
пальців рук та ніг
зап’ясть і шийних рівнин
починаючи з консонуючих
з сексти сексти сексти
продовжуючи терцією терцією
плавно підтягуючись у квінту
кварту приму й октаву
стогнучи
вона говоритиме щоб
ти не забув
про дисонуючі
септіму
септіму
секунда-а-а-а солодко і порожньо
