В мене тут рік як день
день як система хаосу
траву розкурено вщент
всім жахливо і радісно
гріється ніч посеред трас
машини й люди в обіймах
між сердець де згорає час
місця нема для надійних
поміж нами і посеред вен
густо течуть чорнила надії
в них ти так і не помер
торкаючись рис шизофренії
лікоть до ліктя кров до лиця
гнуться метали мов крила
жінка біжить неначе зима
теплом вона нас зігріла
шепіт і шум сон та дахи
повзе у очі ведмедиця
перерахуй-но перелічи
хто до тебе не повернеться
