Світанок виціловує плече,
Руденьке сонечко спішить в садочок,
Виніжує пестливо, не пече,
Під лавром зачаївся холодочок…
Моя едемська бинда – сад-парче.
Проснулися горобчики й папуги,
Любителі смачненького й гостин.
Повітря розривають їхні фуги…
(Вітається сусідка через тин)
Геть пуп’янки зіп’ялись від напруги.
Герані зарясніли пишним цвітом –
Думки несуть на батьківський поріг,
Де вабить неповторним дивосвітом
Розмай квітковий, із усіх доріг.
Мій дворик – лиш малесеньким відсвітом…
Душею все плекане та руками -
Тугі стебельця, наче олівці.
Фонтанчика журливо- ніжні гами,
Ліхтарики - від сонця промінців...
Бракує солов’їної та мами…
Летить любов безмежна над світами
Віршів рядками.
6 серпня 2019
(с) Валентина Гуменюк
із сумом... 
І прилетів додому, аж у Київ.
та всі гостинці вже, жалію, виїв!
