Я вже не людина...
Мене не замітиш ти
Пусту оболонку без души...
І лиш мої очі...
Нагадають тобі
Що я колись жила...
Сміялась...Мріяла...
Що я колись була...
Я вже не людина...
Лиш залишки її...
А тіні минулого ходять
слідом...
Переслідують спогади
людські...
Я кожен день вдягаю маску...
А чи допоможе це мені?
Я вже не людина...
Лиш гарячі сльози льються
з залишка душі...
А серце болить і крається...
Немов живе...
А чи можливо це?
Ні, я більше не людина...
Я вже давно не маю серця і душі...
Більше ти не зробиш боляче
мені...
Більше твоєю я не буду,
не проси...
Я вже не людина...
Ти більше не візьмеш мене
під крило своє...
Не приручиш, не посадиш коло себе...
Я більше не людина.
