Ми зустрілися раптом в життєвому, бурному морі.
Перетнулись путі наші на перехресті доріг.
Випадково так сталось, чи зустріч ця бажана долі?
Та навіщо їй це? Вже на скронях виблискує сніг.
Нам напевно, дарована мить, зазирнути в минуле.
В зачаровані весни примарних ілюзій і мрій.
У літа кольористі, що час непомітно замулив
І у юність тропу всохлим листям ретельно замів.
А можливо знайти, замережені вітром, стежинки
По яких ми блукали удвох в солов'їних гаях.
А сіяючі зорі світили з небесних лаштунків
І здавалось, попереду спільний, омріяний шлях.
Та в одному човні нам пливти по життю не судилось.
Доля нас розвела і у кожного є свій причал.
Ми з роками мудрішими стали, згубилась наївність,
Спито чашу розлук і рубці затягнулись від ран.
Ми зустрілися раптом, в життєвому, бурному морі.
Перетнулись путі наші на перехресті доріг.
Випадково так сталось, чи зустріч ця бажана долі?
Та навіщо їй це? Вже на скронях виблискує сніг.
18. 02. 2018 Л. Маковей (Л. Сахмак)
