Приходить осінь, листя опадає
Кудись дівається зелений цвіт
Малий хлопчинка мати ся питає
Чому дерева буть зеленими не можуть десять літ?
Бо то природа, сину, її ні кому не спинити
Вона страшна й прекрасна водночас
Її ми можем тільки зрозуміти
Прийнять в собі й прожити з нею весь свій час
Чому люблю тебе? Чому даю себе вбивати?
Відповсти тобі не зможу навіть я
Я певно знаю, що хочеш ти мені сказати
Лиши мене, забудь моє ім'я!
Але не можу я, не можу! у грудях щось моїх болить
Для мене ти весна і осінь одночасно, для мене ти безкрайній світ!
А хто для тебе я? Здається, для тебе я лиш тільки мить...
Чому люблю тебе, чому даю себе вбивати?
Бо то природа, мила, її ні кому не спинить
Чи буду все життя тебе кохати?
Так буду, хоч як у грудях моїх не болить...
