Обличчя неначе небо,
Світле, неначе майбутнє,
Я в небі завжди, кожен раз бачу тебе,
Бо небо мені незабутнє.
І вітер, його обійми,
Волосся твоє колише,
Безкрайні простори моєї країни,
Де ми сподівались на тишу.
Даремно шукали мрії,
Коханням себе вбивали,
Не знали де взяти краплину надії,
Птахами без крил літали.
І потім, німим камінням,
До низу безсильно летіли,
І сонце вбивало безжальним промінням,
Як струмом по нашому тілу.
Лежали, розкинув руки,
Дивились в безкрайнє небо,
Не чули серця невидимий стукіт,
Нічого нам більше не треба.
