Подивись, яка красива ніч,
Небо зіткане із наших снів,
Почуття забуті наче дивна річ,
Ми забуті наче тихий спів.
Подивись, як бризкає вода,
Лишає на стіні від губ сліди,
Вона лишилась завжди молода,
Мені лише б ковток її води.
Подивись на вицвілий плакат,
Він наче забувався вічним сном,
Я наче лід, я наче сильний град,
Чи чуєш, що кричу тобі за склом?
Подивись, чи бачиш між рядків?
Чи це лише не сказані слова,
Вони усі з забутих, давніх снів,
Про котрі не згадаю більше я.
Подивись, що чуєш ти тепер?
Мертвий сміх всіх тих, хто не любив,
А хто любив тепер для них помер,
І більше про любов не говорив.
