Перший морозець в природі,
А це знак, що йде зима.
Не піддатись як погоді,
Обдурити крадькома?
Не зважать на її примхи,
Глянуть гордо їй в лице?
Із душі прогнать всі страхи.
Та, мабуть, це ще не все.
Візьму чистий лист паперу,
Кольорові олівці,
І змалюю атмосферу,
Ні, не ту, де йдуть дощі.
Ту, жаданну серцю сферу,
Де комфортно так душі...
Розправляю лист паперу,
(Все роблю без метушні).
Перший штрих.. Чиї ж це очі?
Вміло ще рука веде.
А що ж далі? Чи захоче,
Може, й усмішку знайде?
Подивились очі в очі,
Та невже почула сміх?
Це було так до півночі...
Настрій сміх змінити зміг...) )
