|
Тук-тук серця стук,
Відкрий свої секрети.
Бери ключі, замок
Тричі прокрути,
Поки на Землю
Вже летять ракети.
Коли стріляють кулемети,
До мене тихо приходи
І я не дам тобі тут вмерти.
У мене кава з молоком,
І ціла скриня шоколаду.
У мене десь захована любов,
Надія, віра та розрада.
У мене не стріляють, і не б’ють,
Не зраджують ніколи друзі.
У мене лиш муркоче Том,
Що засинає на порозі.
Тож пий ти чай із м’яти,
Пора у казку вирушати
За умови,
Яку краще записати.
Адже,
За хвилину до дванадцятої планета
Стане гарбузом,
Поки ми не знайдемо тут заховану
Любов.
Люди-звірі грали у голодні ігри,
У холодні війни,
В шахмати, у шашки,
Тільки на життя.
/Виживи сьогодні,
Очі наливаються
Повільно кров’ю,
Друже, я тебе боюсь.
Не ходи ти з ними,
Не кусай невинних.
Не вбивай, що з серцем,
Прошу, не вбивай.
Бо проснешся зранку, вкотре,
Як людина,
І побачиш – вимерла уся твоя родина.
В Королівстві Кривих Дзеркал
Люди знімали маски,
Мені було від того страшно.
Бо в жодному з облич
Знятого гриму,
Я не могла впізнати людину,
Я не могла впізнати тварину,
Чи навіть істоту,
Бачивши тільки зло там.
Напіврозпад людського існування,
Час, насправді, єдиний чинник руйнування?
Насправді ж людей вбивали їх думки,
Сповненні жадоби, ненависті, помсти і журби.
І мені хочеться кричати:
«Пані, Ви дивитесь в це дзеркало
І Вам , здається, що ви є вродливою,
Хоч ваша душа є
Гнилою, некрасивою.
Ви берете найкращу косметику,
По суті, залишаючись мертвою.»
/Скажи мені, скажи,
Коли ми вийдемо з цієї гри,
Коли вернемо мир на згарищі війни,
Коли збудуєм власний світ,
Без крові, війн і почуття вини?/
Тук-тук стихає стук,
Ракети вже летять,
Де ми любов знайдем,
У королівстві цім?
І лиш гарбуз горить,
І так говорить нам :
«Хто поселився, той загине в нім!»
ID:
812464
Рубрика: Поезія, Містика
дата надходження: 03.11.2018 23:11:20
© дата внесення змiн: 03.11.2018 23:11:20
автор: Сюзанна Мотрук
Вкажіть причину вашої скарги
|
