В цю днину затишно мені
Землі, як завше, я вклоняюсь,
Розкішним травам і птахам,
І небесам, в котрі вдивляюсь,
Ще - сивочолим ясенам,
Що зачекались юнку Осінь...
Звабливо їй щось шепотять,
Гіллям до себе в гості просять.
А я, пройшовши крізь віки,
Відчувши ніжність усміхнуся,
Любов - загадка у житті...
Я ж за любов цю помолюся.
