В цю днину затишно мені
Землі, як завше, я вклоняюсь,
Розкішним травам і птахам,
І небесам, в котрі вдивляюсь,
Ще - сивочолим ясенам,
Що зачекались юнку Осінь...
Звабливо їй щось шепотять,
Гіллям до себе в гості просять.
А я, пройшовши крізь віки,
Відчувши ніжність усміхнуся,
Любов - загадка у житті...
Я ж за любов цю помолюся.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808392
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.09.2018
автор: Галина Рибачук-Прач