Людське життя (Дмитро Павличко. СОНЕТИ. Видавництво «Молодь». 1978. стор. 15)
***
Людське життя – не книги чорновик,
І слів звідтіль не викинеш ніяк.
А він в душі носив смертельний ляк,
Немов трава, під кожним вітром ник.
Прислужувати, наче кельнер звик.
За Польщі говорив, що він поляк.
З фашистами фашистом був, підляк,
Тепер горлає скрізь: «Я – більшовик!».
Мерзенний раб! Не вірте ви йому,
Так називатися не має прав,
Хто не служив народові свому,
Безчестя сіяв, вигоди збирав,
Хто, боячись потрапити в тюрму,
Людину у собі на смерть скарав.
P. S. Напевно тут автор абсолютно щирий, бо, скоріш за все, писав із власної натури.
