...Коли восени падає перший лист,
він створює оглушливий шум,
тому що з ним падає цілий рік…
Тоніно Гуерра
--Німуєш
в безпорадній апатії,
зціпивши вуста,
проковтнувши докори?
Знаю про твої симпатії
до оксамитом повитих
днів та ночей
і мерехтливих очей,
жовтим блиском налитих.
Жалкую,
та ще на початку
не тобою самою
твою долю
проплачено.
Пригощайся ж востаннє
келихом відчаю--
його в твоїх споминах
давно через край.
Твої губи німі
покірно засвідчують,
що готова вітати
всенеосяжний розмай.
А поки..,
а поки…
запасайся дарунками —
вбирай їхній запах,
пам’ятай їх на дотик,
збережи їхній смак…
Волосся твоє
давно вкрите цілунками
тої,
що обережно торкає
своє – не своє.
Усміхнулася гірко
невговтана осінь,
зчервоніла листками,
зридалась дощами--
під руку
бере її студінь.
