1
Уранці, виліз равлик з черепашки,
Поглянув навкруги:
-Щось тут не так!
Обсипалися пелюстки в ромашки,
Схилився до землі сухий будяк.
Із гілочок летять руді листочки,
Заметушились мухи і жуки.
Ховаються. Хтось – під старі пеньочки,
Хтось - під кору, у шпарки-дірочки…
2
-Скажіть, куди усі так поспішають? -
спитав маленький равлик в павука.
-Ти що не знаєш? Від зими втікають!
Бо для тварин, пора ця – вкрай важка.
Гулятимуть холодні хуртовини,
Затріскотить мороз і злий вітрисько.
Ти, друже, теж, не гай а ні хвилини -
Ховайся хутко, бо зима вже близько!
3
-Та я…я… не боюсь морозів лютих,-
хоробрий равлик вголос закричав.
І хай зима в садочок тільки ступить,
Я прожену її! Ген-ген, за той ось став…
Маленький равлик розсердився трішки,
бо, взимку, треба в схованці сидіти.
А він так любить прогулятись пішки,
садочком, де цвітуть барвисті квіти.
А ще, він любить стиглі полунички,
Солодке яблучко, м’якеньку грушку.
І повзати весь день серед травички,
У заростях зеленої петрушки…
4
Тим часом, дні коротшими ставали,
Густим туманом вкрилися долини.
Усі дрібні тваринки поховались,
І, тільки равлик все чекав на зиму…
Одному було сумно й дуже важко.
Він змерз. Та все-таки чекав, чекав…
А потім… заховався в черепашку
І, позіхнувши, солоденько задрімав…
5
…Коли прокинувся – пташки співали
І пурхали метелики у лузі.
Духмяні квіточки порозквітали,
І він побачив своїх давніх друзів.
Подумав равлик:
- Я заснув, то була осінь!
А де ж зима? Куди вона подалась?
-А, зрозумів! Зими не було зовсім!
Скоріш за все, вона мене злякалась…
