Післясмак компромісу…гірко-ванільний В мені , питання залишивши, тане Отримала бажане? Стала вільною? Ні , він поставив тавро наостанок - Непомітне, мале, десь у темних глибинах… Чи заважить воно посміхатися знов! Та чомусь росте відчуття, що я винна, Солодку отруту впустивши у кров. Так хотілося щастя… метелики милі Вже пурхали там, де , здавалось, зима Надовго спустошене серце закрила . Та я… рідне зручним підмінила сама. Втіху знайшла у безпечнім полоні, (Забула, як бігла з душею нарозхрист у світ Шукати любові… пульсуючі скроні, Коли кожний нерв –наче всесвіту дріт). Втрачала безцінні життєві хвилини, А компроміс свою жертву ковтав . На щастя, не мала і жодної днини, Щоб не вкрадалось в думки серед справ, Що світ поза цими угодами вільний, Варіантів майбутнього безліч - шукай! І компроміс, аргументами сильний, Реальні можливості тіснять за край . Одного весняного дня - якось сталось До поступок згубних зник інтерес, Смішним стало те, що важливим здавалось І бажаним став… особистий прогрес Нерівний, напружений , болісний часом Лише з серцем консенсус – заради мети Зберегти самобутність свою як окрасу, Щоразу долаючи страх самоти. А там- будь, що буде – не владні угоди, Коли знов метелики в світ полетять, Несучи безмежжя людської природи І рими самих свавільних заклять. © Олена Зінченко 30.05.2018
ID: 793763 Рубрика: Поезія, Філософська лірика дата надходження: 30.05.2018 16:12:48 © дата внесення змiн: 30.05.2018 17:04:12 автор: Zinthenko Olena
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie