Післясмак компромісу…гірко-ванільний
В мені , питання залишивши, тане
Отримала бажане? Стала вільною?
Ні , він поставив тавро наостанок -
Непомітне, мале, десь у темних глибинах…
Чи заважить воно посміхатися знов!
Та чомусь росте відчуття, що я винна,
Солодку отруту впустивши у кров.
Так хотілося щастя… метелики милі
Вже пурхали там, де , здавалось, зима
Надовго спустошене серце закрила .
Та я… рідне зручним підмінила сама.
Втіху знайшла у безпечнім полоні,
(Забула, як бігла з душею нарозхрист у світ
Шукати любові… пульсуючі скроні,
Коли кожний нерв –наче всесвіту дріт).
Втрачала безцінні життєві хвилини,
А компроміс свою жертву ковтав .
На щастя, не мала і жодної днини,
Щоб не вкрадалось в думки серед справ,
Що світ поза цими угодами вільний,
Варіантів майбутнього безліч - шукай!
І компроміс, аргументами сильний,
Реальні можливості тіснять за край .
Одного весняного дня - якось сталось
До поступок згубних зник інтерес,
Смішним стало те, що важливим здавалось
І бажаним став… особистий прогрес
Нерівний, напружений , болісний часом
Лише з серцем консенсус – заради мети
Зберегти самобутність свою як окрасу,
Щоразу долаючи страх самоти.
А там- будь, що буде – не владні угоди,
Коли знов метелики в світ полетять,
Несучи безмежжя людської природи
І рими самих свавільних заклять.
© Олена Зінченко 30.05.2018
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793763
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 30.05.2018
автор: Zinthenko Olena