Двоє задоволених життям кумів, сидячи біля річки
з вудочками згадують минуле:
- А пам'ятаєте, куме, нашу однокласницю Ганю?
Якою красунею вона була! Дівка на все село! Згадалося
як ми з Вами бігали за нею, а вона взяла тай вийшла
заміж за якогось там Павла із сусіднього села...
- Так, що було - то було...
- А оце нещодавно я бачив того її Павла і хочу сказати,
що то вже не Павло, а ходяча мумія, і виглядає на всі сто
років - одна шкіра та кості.
- Та Ви що!? А на його ж місці міг бути хтось із нас...
