Ти мій народ. Та більше ти нічий
Тебе сховав у серці та думками
Вбирав собі пекучий біль та гнів,
Що ти випестував роками.
Мовчу, що можу... те роблю
Та б'ють так боляче по щоці
Оті слова про піснь твою
Що написав в минулім році.
Та спересердя... все закреслив,
Чомусь згадав, що прийде час
Збудуєм човн, знайдемо весла
Та парус знов потягне нас.
У вирій, може у безодню
Та мій народ давно вже звик
Ми живемо лишень сьогодні
Та лиш сьогодні чути скрик.
Про біль та гнів, про волю ждану
Про те, що люд вже чує втому
Що ще дзвенять на нас кайдани
Що звично тягнемо додому
