Від прохолоди, пориває наче вітер,
Здіймає вгору, або кидає униз.
В словах, не вистачає кількох літер,
Щоб описати весь думок каприз.
Повільність стрілок, швидкістю вражають,
Коли захочеш, не помітиш цілий рік.
Багато часу, всі чомусь вважають,
Але за дурістю, проходить навіть вік.
Нам інколи, чогось не вистачає,
Того, чого ніколи не помітиш у очах!
Можливо подиху, що все розпочинає?
Чи те заховане, у темряві - ночах?
Коли проснешся, буде мабуть пізно,
І вже ніколи не почнеш усе спочатку.
Тому не стався до життя занадто грізно,
Бо все що у кінці - цінніш забутого початку..
