Запах ніжний «Кензо» десь у парку провис,
І любов зачепилась за гілля,
Вітер з листям алей - наш театр антреприз
Про осіннє кленове свавілля.
Безрозсудним коханням торкались дерев,
І воно зависало в катальпах,
Щоб стікати багатством росяних перлин
На сліди від чобіт наших зрання.
Той останній коктейль і вечеря на двох
У пустій та холодній кав`ярні,
Недосмажений стейк і смачне Шардоне-
Всі ці спогади нині вже марні.
Вкотре я знов іду поміж тих же дерев,
І «Кензо» запах висить в повітрі…
Тільки я тут один, і генделик той вмер,
Ну а ти вже далеко десь в світі.
Я блукаю один, по кленовим листкам,
У алеях стрічаючи осінь,
І подружжю в літах з пекінесом в руках
Посміхаюсь замріяно й досі.
